Завдання  №  1 з всесвітньої історії

 

1.  Опрацювати параграф № 22.

2.  Знати  основні поняття та терміни: «Просвітництво», «енциклопедисти», «технічний прогрес».

3.  Після  вивчення  теми  уроку учні повинні:

​      - називати час доби Просвітництва, найбільш видатних представників епохи; характерні ознаки Просвітництва;

​      - описувати пам’ятки епохи Просвітництва;

​      - порівнювати погляди представників Просвітництва;

​      - наводити приклади технічного прогресу, нових цінностей у житті суспільства;

​      - висловлювати судження щодо значення доби Просвітництва в історії людства.

4.  Дати відповіді на питання:( в зошиті).

              -   Як ви вважаєте, які зміни у світогляді людей сталися у XV–XVI ст.?

              -   Подумайте, що становило основу риси гуманістичного світогляду.

 5.  Ознайомившись з матеріалами підручника, історичними текстами -  заповніть таблицю.

 

Текст 1.

«Вольтер був більше, ніж людина. Він був століттям»

У 1733 р. вийшла книга «Філософські листи», яка справила величезне враження на сучасників. Автор, який виблискував талантом, дотепністю, яскравістю мови, безжально засуджував мракобісся, реакційність і відсталість політичних установ Франції, католицької церкви, суспільних відносин. Ухвалою паризького парламенту «Філософські листи» були публічно спалені, їхній видавець був ув’язнений у Бастилії, а автор, щоб уникнути кари, мав сховатися.

Автором цієї книги був відомий в усій Європі французький письменник Франсуа-Марі Аруе, що писав під псевдонімом Вольтер.

Вольтер належав до найбільш яскравих представників французького Просвітництва. Це був письменник величезного обдарування, людина гострого розуму, різносторонніх здібностей та енциклопедичних знань. Однаково успішно Вольтер виступав як поет, драматург, історик, філософ, фізик, публіцист, політичний діяч; все, що виходило з-під його пера, було позначено талантом, блиском, дотепністю. Слава Вольтера була надзвичайною. Усі більш-менш освічені люди читали його твори, мріяли хоча б раз побачити його. Монархи Європи вважали за честь отримувати листи від Вольтера.

Його називали «адвокатом справедливості», тому що багато часу і сил він віддавав захисту безневинно засуджених.

Свобода — найважливіше природне право. З нею мислитель пов’язував скасування феодальних привілеїв, свободу віросповідання, друку, слова. Вольтер дотепно помічав, що він може повірити у нерівність у тому випадку, якщо йому покажуть аристократа, що народився зі шпорами, і бідняка — з сідлом на спині.

Захоплюючись «мудрим урядом Англії», Вольтер прагнув, щоб й у Франції влада короля була обмежена: «Я ненавиджу будь-яку тиранію». Водночас мислитель відстоював «освічену монархію», вважаючи, що варто тільки освіченому монарху забажати, як суспільство буде перебудовано на засадах розуму. Тому Вольтер підтримував листування і дружні стосунки з рядом монархів — прусським королем Фрідріхом II, з російською імператрицею Катериною II, шведським, датським і польським королями.

«Добрий король є кращий подарунок, який небо може дати землі». «Найбільше щастя для людей, — заявляв він, — коли государ — філософ».

Соціальне зло корениться, на його думку, у відсутності освіти та неуцтві, яке прагне зберегти церкву, щоб було легше обдурити народ.

Церкву та католицизм Вольтер вважав головними ворогами і не припиняв боротьби проти них до останнього подиху. «Розчавіть тварюку!» — говорив він про церкву. Викриваючи церкву, мислитель, проте, визнавав існування Бога і необхідність релігії для народу. «Як багатим утримати майно у своїх руках, якщо чернь втратить віру у Бога? Якби Бога не було, його було слід було б вигадати». Він, як і багато інших просвітителів, бачив у релігії джерело етичного виховання.

Свої вільнодумні роботи Вольтер вважав за необхідне приховувати від народу. «Якщо чернь заходиться міркувати, все загине», — писав він.

Вольтер не поділяв думки про неминучість революції як шляху встановлення нового порядку. Він мріяв про мирний перехід до «царства Розуму». Вольтер вважав себе борцем не за царство буржуазії, що наближається, а за загальнолюдський прогрес (Юдовская А. Я., Баранов П. А., Ванюшина Л. М. История. Мир в новое время (1640–1870): Учебник для 9 класса. — М., 1998. — С. 83–85).

 

 

Текст 2.

Шарль-Луї Монтеск’є

Шарль Луї де Секонда, барон де Монтеск’є (1689–1755) походив із багатої сім’ї, що належала до «дворянства мантії».

У середньовічному замку провів майбутній філософ перші роки свого життя. Здобувши чудову на ті часи освіту, він став президентом парламенту в Бордо: на той час йому ще не виповнилося 30 років. Через 10 років він склав з себе ці обов’язки і три роки провів у подорожах Європою. Повернувшись на батьківщину, цілком віддався наукам і літературним заняттям.

Монтеск’є виступав непримиренним супротивником деспотизму в усіх його формах і гарячим поборником свободи. Проте свобода не означає можливості робити все, що хочеться. Свобода є право робити все, що дозволене законами. Вона можлива лише там, де немає тих, хто порушує та зловживає владою. А для цього необхідний такий порядок, за якого різні гілки влади могли б стримувати одне одного. Виконавча, законодавча і судова влада повинні бути суворо розділені та бути повністю незалежними одна від одної. Монтеск’є був супротивником войовничої, загарбницької зовнішньої політики. «Дух монархії — війна і розширення територій, — відзначав він, — дух республіки — мир і поміркованість». Мир — перший природний закон людини.

Мислитель розрізняв три основні форми правління: республіку, монархію та деспотію. Деспотію він беззастережно відкидав і викривав її вади та злочини. «Єдиним рушійним принципом у деспотії є страх. Не можна говорити без жаху про це правління. Найбільша небезпека для монархії або республіки — її перетворення на деспотію». Політичним ідеалом Монтеск’є була конституційна монархія на зразок англійської. (Юдовская А. Я., Баранов П. А., Ванюшина Л. М. История. Мир в новое время (1640–1870): Учебник для 9 класса. — М., 1998. — С. 85–86).

 

 

Текст 3.

Жан-Жак Руссо

Жан-Жак Руссо (1712–1778) виріс у родині женевського (Швейцарія) годинникаря, підлітком пізнав безрадісну працю, потребу, приниження; поневірявся Європою, часто пішки; змінював професії, жодна з яких не приносила йому ані грошей, ані слави; писав книги, які піддавалися, за наказом влади, публічному спаленню; мав переховуватися від переслідувань.

Але до кінця свого життя, яке залишилося до його останніх днів невлаштованим, важким, він був володарем дум усієї передової французької молоді.

Руссо виступав проти приватної власності і породженої нею соціальної нерівності. «Золоте століття» людства припадає на той час, коли воно перебувало у «природному стані» і жило відповідно до законів природи. Нерівність виникла лише з моменту появи власності. Виникнення приватної власності — це перше порушення і нехтування «природними правами» людини, що мала для неї згубні наслідки. Подальший розвиток суспільства призведе до зростання нерівності, яка породжує гноблення бідних багатими, слабких сильними.

Проте Руссо не припускав знищення приватної власності. Із власністю треба миритися, оскільки на досягнутому людством рівні суспільного розвитку це вже недосяжно.

Але якщо зло не можна викоренити, його треба зменшити. Тому Руссо пропонував запровадити закони проти розкоші, вважаючи, що дрібну власність, засновану на власній праці, слід зберегти. «Якщо ви, — писав Руссо, — хочете додати державі міцності, то зближуйте крайні ступені, наскільки це можливо; не допускайте ні багачів, ні жебраків». Ідеал нового порядку для Руссо — повне здійснення людиною природних прав. Форму організації державної влади мислитель бачив у республіці, яка забезпечує повноту влади народу (Юдовская А. Я., Баранов П. А., Ванюшина Л. М. История. Мир в новое время (1640–1870): Учебник для 9 класса. — М., 1998. — С. 83–85).

 

 

Текст 4.

Дені Дідро та його «Енциклопедія»

«Якби я послухалася його, мені довелося б все перевернути у моїй імперії для того, щоб очистити місце для неможливих ідей», — говорила імператриця Катерина II. Вона мала на увазі Дені Дідро, який жив у Росії і давав поради, яких питала у нього Катерина.

Дені Дідро (1713–1780) — син ремісника, батько обрав для нього кар’єру священика. Але характер Дідро, діяльний і незалежний, а також час, що змінився, коли ідеї Просвітництва потіснили середньовічні традиції, змусили його проміняти богослів’я на світські науки. Тривалий час Дідро заробляв кошти то уроками, то перекладами, поповнював власні знання, вивчаючи мови та природні науки.

У 1750 р. він почав здійснювати свій задум — створювати багатотомну енциклопедію всіх досягнень століття: від ремесел до мистецтв.

Саме Дідро став центром кола кращих умів епохи, залучених для співпраці у створенні «Енциклопедії». Серед енциклопедистів були математик Д’Аламбер, письменники Вольтер і Монтеск’є, біолог Бюффон, мандрівники, лікарі, історики, хіміки, музиканти, філологи. Разом з науковими статтями Дідро помістив до «Енциклопедії» великі статті про сучасну техніку, різні промислові процеси, тим самим дорівнюючи за значенням практичну роботу тисяч людей до розумових занять учених, богословів, філософів.

«Зборищем єретиків, ворогів Бога, короля і церкви» називали енциклопедистів прихильники старого порядку. За наполяганням єзуїтів, два томи «Енциклопедії» були засуджені королівським указом, а через сім років послідувала заборона всього видання. З того часу до 1774 р., коли були готові останні томи, «Енциклопедія» виходила нелегально.

Основна частина колосальної праці — редагування та складання багатьох статей кожного тома — лягла на плечі Дідро. Тільки з його вражаючою працездатністю, різнобічною освітою та організаторським талантом можна було довести справу до кінця. Сучасники називали «Енциклопедію» «величезним арсеналом, в якому гартувалася зброя для штурму старої Франції».

«Енциклопедією» не обмежувалася літературна і суспільна діяльність Дідро. Він писав: «Головна мета держави — забезпечення невід’ємних прав громадян та їхнього щастя. Кращою формою держави є та, яка забезпечує більш спокійне і тривале правління». Але в цілому він виступав за обмежену монархію (Юдовская А. Я., Баранов П. А., Ванюшина Л. М. История. Мир в новое время (1640–1870): Учебник для 9 класса. — М., 1998. — С. 88–85).

 

 Таблиця ( в зошиті)

                                     Просвітителі                           Основні ідеї навчання

 

 

6. Що нового з"явилося в мистецтві в добу Просвітництва? ( в зошиті)

    - в суспільстві?

    - в літературі?

    - в музиці?

    - в мистецтві?

    - в повсякденному  житті?

   Бажаю  успіхів! Гарних оцінок!

 

 

Завдання  №  2 з всесвітньої історії

 

 

1. Опрацювати  параграф № 23.

 

Мета: ознайомитися з історією Пруссії та Австрії; розглянути проблеми імперії Габсбургів; 

2. Основні поняття та терміни: «абсолютизм», «юнкер», «курфюрст», «Просвітництво», «багатонаціональна держава», «Контрреформація», «канцлер».

3. Основні дати та події:

           1701 р. — проголошення королівства Пруссія;

           1756–1791 рр. — роки життя Моцарта.

4.  Після  вивчення  теми  уроку учні повинні:

 - встановлювати хронологічну послідовність подій;

 - характеризувати развиток держав;

 - оцінювати діяльність монархів;

 - давати характеристику реформ освіченого правління;

 - розповідати про майстрів культури німецьких держав.

5. Робота з документами

Потрібно  ознайомитися з документами й відповісти на запитання до них.

 

Текст 1.

Із політичного заповіту Фрідріха-Вільгельма І (1667)

Ні в якому випадку ви не повинні дозволити що-небудь відібрати чи вилучити із ваших земель, кордонів чи васальних володінь. Якщо через це виникне суперечка, то бажано намагатися залагодити її мирним шляхом. Якщо ж, всупереч будь-яким сподіванням, таке мирне врегулювання не вдасться, то слід влаштувати так, щоб якомога краще й правильніше наполягти на своєму. Якщо нависне загроза війни між двома іншими державами, то намагайтеся шляхом посередництва залагодити справу миром; для того ж, щоб сподобатися іншим, необхідно мати міцне становище. Якщо ж війна виявиться неминучою, то приведіть свої землі у належний порядок, не допускайте утисків і насильства над своїми підданими, тому що із будь-яких труднощів необхідно виходити за допомогою тих засобів, що їх створюють самі труднощі. Гарна справа — союзи, але власні сили все ж краще (Дрібниця В. О., Крижанівська В. В. Всесвітня історія. Нова історія XVI — к. XVIII ст. — К., 1998. — С. 179).

 

Запитання

1. Яким ви уявляєте Фрідріха-Вільгельма І, прочитавши його заповіт?

2. Чи сам «король-капрал» діяв так, як заповідав своїм нащадкам?

 

 

Текст 2.

Із заповіту Фрідріха Великого (1769)

Я жив філософом і хочу бути похований таким — без звеличення, без пишноти, без помпезності (…)

Я ніколи не був ні скупим, ні багатим; я не розпоряджався великими сумами — на державні доходи я дивився як на святиню, доторкнутися до якої не сміла жодна нечестива рука; ніколи суспільні доходи не потрапляли у моє особисте користування; мої власні витрати ніколи не перевищували 220 000 екю на рік; також моє керівництво не порушувало спокою моєї совісті, і я не злякався б скласти про нього публічний звіт.

Мої останні бажання в момент смерті будуть спрямовані на благоустрій держави. Хай буде вона керована завжди справедливо, мудро і твердо; хай буде вона найщасливішою із держав через м’якість законів, найбільш справедливо керована стосовно фінансів, доблесно захищена солдатом, що бажає лише честі та військової слави; хай вона живе, процвітаючи, на віки вічні! (Дрібниця В. О., Крижанівська В. В. Всесвітня історія. Нова історія XVI — к. XVIII ст. — К., 1998. — С. 179–180).

• Чим відрізнялося ставлення до державної казни Фрідріха Великого і Людовіка XIV?

 

 

Текст 3.

«Освічений абсолютизм» Фрідріха II

… «Освічений абсолютизм» не отримав би такої назви, якби він не здійснював будь-яких нововведень, що відповідають духу часу. Так, наприклад, була розширена початкова освіта… Сильно спростилося судочинство. Широко рекламувалася віротерпимість прусських правителів. «У мене хай кожний рятується, як йому більше подобається», — любив говорити Фрідріх II. Дійсно, в Пруссії релігійних гонінь не було…

Було дещо поліпшено становище селян, які утримували землі королівських маєтків…; їм гарантувалися права власності і спадкоємства землі» (Бірюльов І. М. Нова історія. Частина перша. 8 клас. — Запоріжжя: Просвіта, 2002. — С. 279).

 

Запитання

1. Чому правління Фрідріха II відносять до правління освіченого абсолютизму?

2. Інтереси якого прошарку суспільства відстоював Фрідріх II?

 

 

Із книги німецького економіста

Власник може кожного наділяти дворянськими правами, маєтками; може будь-кому зі своїх підданих, не питаючи на те його згоди, довільно призначити роботу у своєму маєтку. Новонароджені діти належать поміщику. Незважаючи на такі широкі повноваження поміщика, терміна «кріпосний» уникають… Селянин не має спадкових прав на землю, яку

обробляє. І цілком залежить від волі поміщика. Крім того, поміщику належить право карати селян батогами (Бірюльов І. М. Нова історія. Частина перша. 8 клас. — Запоріжжя: Просвіта, 2002. – С. 218).

 

Запитання

1. Серед яких станів суспільства у цей час ще зберігалося кріпацтво?

2. Коли в Західній Європі селяни сталі вільними?

3. Як ви вважаєте, що могло прискорити економічний розвиток Пруссії? Свою відповідь поясніть на прикладах.

 

 

6.    Австрійська монархія Габсбургів

Робота з картою 

За допомогою карти історичного атласа «Королівство Пруссія та Австрійська монархія Габсбургів» та «Європа в добу Просвітництва» відповісти на питання й заповнити таблицю «Територіальні захоплення Австрійської монархії Габсбургів наприкінці XVII–XVIII ст.».

 

Запитання

1. Назвіть території, які входили до складу володінь Австрійської монархії Габсбургів.

2. Назвіть території, які були приєднані до Австрії за Карловицьким миром.

3. Назвіть територію, яка була приєднана у 1718 р.

4. Назвіть держави, які мали кордони з Австрійською монархією Габсбургів.

5. Назвіть галузі виробництва, які розвивалися в Австрійській монархії Габсбургів.

6. Назвіть українські землі, що опинилися у складі Австрійської монархії Габсбургів.

 

Скласти таблицю  (в зошиті)

 

Рік   приєднання                                          Назва  території

 

7.  Робота з історичним текстом

Ознайомтеся  з документами  і  дайте відповіді на запитання.

 

Текст 4.

З листа принца де Ліня імператриці Катерині ІІ (1790)

Іосиф II помер стійко, як і жив (…) Люди погано усвідомлюють, яка втрата їх спіткала. Допитливі, бездушні, невдячні інтригани, зайняті новим царствуванням. Лише через рік мандрівник скаже: «Яке прекрасне облаштування шкіл, лікарень, тюрем та освіти!» Мануфактурист: «Яке заохочення!» Орач: «Він сам трудився». Єретик: «Він був нашим захисником». Голови усіх відомств і керівники усіх установ скажуть: «Він був нашим першим службовцем і водночас нашим керівником». Міністри: «Він убивав себе заради держави, першим підданим якої, за його словами, він був». Хворий скаже: «Він постійно відвідував нас». Городянин: «Він прикрасив наші міста майданами та бульварами». Селянин і слуга теж скажуть: «Ми розмовляли з ним, коли бажали». Батьки сімейств: «Він давав нам поради». Його суспільство скаже: «Він був вірним, люб’язним; він приємно говорив; його бесіди були корисними; з ним можна було правдиво поговорити про все» (Дрібниця В. О., Крижанівська В. В. Всесвітня історія. Нова історія XVI — к. XVIII ст. — К., 1998. — С. 179–180).

 

Запитання

1. Назвіть заходи, яких ужив Йосиф II за час свого правління?

2. Виходячи з тесту документа, дайте оцінку діяльності Йосифі ІІ.

 

 

Текст 5.

Про організацію австрійської армії (середина XVIII ст.)

Кількість полків з 1749 р. становила: 53 піхотних, 18 кірасирських, 13 драгунських та 10 гусарських полків. За виданим у 1755 р. планом встановлено 55 піхотних полків, 18 кірасирських, 12 драгунських, 10 гусарських полків, 4 Карлштадтських і Вараджинських полки, 3 Славонських піхотних полків, 1 Славонський гусарський полк, 3 Банатських і Хорватських полки… (Бірюльов І. М. Нова історія. Частина перша. 8 клас. — Запоріжжя: Просвіта, 2002. — С. 223).

 

Запитання

1. Поясніть необхідність різкого збільшення армії Габсбургів.

2. За рахунок кого збільшувалася кількість війська?

 

 

8. Скласти таблицю: "Реформи Марії  Терезії  та Йосифа II" ( в зошиті).

9.  Дайте відповіді на запитання:

             - Чому правління Йосифа II вважають «освіченим абсолютизмом»?

             - Чому правління Фрідріха II вважають «освіченим абсолютизмом»?

             - Чому не були  прийняті  реформи ЙосифаII?

 

 

Бажаю  успіхів! Гарних оцінок!